Масляна

«Надійшов забави час ! Йде  Масниця вже до нас!»

   Культурно-мистецький захід У Згурівській селищній бібліотеці, на який  гостинно запросили  своїх читачів та всіх охочих мешканців громади, аби  разом згадати наші традиції, змістовно провести час!

   Зустрілися саме в середу , в «бабський тиждень» , заздалегідь наготувавши обрядових національних страв , почастували одне одного. Не забули і про розваги! Щоправда вони були з літературних та мовних цікавинок, бо ж захід був саме бібліотечний. Згадали і про давні обряди, з задоволенням взяли в них участь. Пам’ятаймо своє!!!

Масниця, Масляна, Масничний тиждень 

   Масниця, Масляна, Сирниця , Масна , Колодій, Туриця – перше весняне свято–одне із найулюбленіших у нашого народу. Його радо і вселюдно стрічали, вшановували, проводжали.

   Масниця – свято, що триває весь тиждень перед Великим постом.

   У народному календарі Масляний тиждень є межею між зимою та весною.

   Відомо, що від Різдва до Масниці тривають м’ясниці  . Тривалість м’ясниць кожного року неоднакова (п’ять – сім тижнів), залежно від того, на яке число припадає Великдень.

   Масниця була тижнем свят, розваг, смачної їжі, гулянь, веселощів, взаємних гостювань і частувань . 

   У Масничний тиждень уже не можна було їсти м’ясного, а тільки молочне (молоко, сир, масло, сметану і т.ін.), яйця, рибу.

   Найголовнішою обрядовою масничною стравою повсюди в Україні були вареники з сиром, щедро обмішані маслом та сметаною.

  Не хотілося б, щоб зі сказаного склалося враження, ніби суть свята Масниці – лише в суцільних гульбищах із ситими наїдками, “гарячими” напоями, піснями й танцями, на заміну яким має прийти суворий семитижневий піст.

   У своїй обрядовості українська Масниця зберегла такі прадавні елементи ритуалів, звичаїв, повір’їв і прикмет, які не вкладаються у звичайну підготовку організму людини до посту.

   Це найперше ритуали, пов’язані з Колодієм, обрядодійства в’язання колодок. Повсюдне вживання обрядових страв, сміх, сороміцькі пісні, ритуальні танці, обходи осель вочевидь мали своє магічне, символічне значення.

   Вельми важливим і показовим є те, що кожен день тижневого свята Масниці мав свою назву, ритуали, свій характер звичаїв, обрядів, прикмет і розваг. Це були наче невеликі свята й присвятки у великому святі.

   Спершу про назви масничних днів. Зокрема, на Київщині ці дні називали так: понеділок – окаянний; вівторок – щасливий; середа – бабський; четвер – жирний; п’ятниця – пісний; субота – конечний; неділя – чорний.

Дні Масничного тижня

   Понеділок – перший день Масниці був одним із найважливіших з усього тижня. “В понеділок, коли надходить Масляна, люди нічого не роблять, ходять в гості одні до одних, їдять вареники, п’ють по чарці і цим вітають Масницю”. І коли п’ють, то приказують: “Дай Бог, цю Масляну опровадити й ще другої дочекати”.

   Головною подією першого дня Масниці було народження Колодія. Його народини справляли особливо пишно.

   Під знаком Колодія проходив увесь Масничний тиждень. У понеділок Колодій народжувався, у вівторок його хрестили, в середу “похрищують”, у четвер “Колодій справляв Масляну”, в п’ятницю помирав, у суботу Колодія ховали, а в неділю “притоптували” .   

   Готувались до свята Колодія “надзвичайно старанно ще за тиждень”. Чоловіки запасалися напоями (горілкою, пивом),жінки – продуктами (сиром, маслом, сметаною, яйцями, рибою). “Маючи все напоготові…, в неділю, селяни умовлялися, де саме має бути свято – де саме народиться Колодій”, бо ж народження Колодія “селянство святкує подібно до народження звичайної дитини: п’є, співає, танцює, восхваляє”.

   До речі, Колодійне свято, починаючи з понеділка, супроводжувалося обрядодіями “в’язання, чіпляння, волочіння колодки”. Колодка – головний атрибут і символ Колодійного свята. Часто й саме свято – Масницю – називали просто “Колодка”.

   Що ж таке колодка? У давнину це були дерев’яний брусок, поліно чи палиця. За колодку могли служити і качалка, й ослін, і віник. З кінця 19 ст. в українських містах і селах колодкою стали називати (і, відповідно, прив’язувати) букети квітів, різноманітні подарунки (пояси, стрічки, хустки, елементи одягу, цукерки тощо). Одним із мотивів в’язання колодки було покарання парубків, дівчат, які не подружились, а також їхніх батьків – за те, що вчасно не оженили сина чи не віддали заміж дочку. Незалежно від того, який предмет прив’язували до ноги, руки чи спини винуватця, цей предмет називався “колодкою”. Прив’язати її можна було лише один раз на рік. Ритуал в’язання колодки передбачав обов’язковий викуп горілкою, вином, грішми. Після викупу колодку відв’язували. Самому відв’язуватися не годилося.

   На Київщині побутувало таке повір’я: “На Масницю в понеділок, як прийде до господаря рано чоловік, то дуже добре в господарстві, а як жінка, то плохо в господарстві – падеж скота чи яке друге лихо”.   

   Вівторок – другий день Масниці вважався веселим, щасливим днем. Повсюдні гуляння. Села й містечка сповнені співів, згуків, музик. Вулицями волочать колодки. Жінки збираються гуртами справляти хрестини Колодія.

   Середа – її іменували “бабською”, “білою”, “веселою”, “молочною”.   

   А ще середу називали Широкою Масляною.  

   У цей день урочисто святкували Колодієві похрестини. Людність гучно справляла Масницю.

   Четвер – день багатий на обрядові дійства, за виконання яких найбільше відповідали жінки. У четвер Колодій разом з усім людом справляє Масляну.

   П’ятницю називали “святою”.

   У цю п’ятницю благовірні постять від вогню і небезпек “на твердо”, тобто утримуються від їжі, вживають її тільки після заходу сонця . В цей день Колодій «помирав».

   Субота – поминальний день: справляли поминки по Колодію. Співали особливі, на цей випадок складені, пісні . В суботу подекуди ховали Колодія.   

   Цього дня   “випровожали” Масляну . Поминали всіх померлих родичів. Несли в церкву “панахиду” – хлібину, цукор або мед .

   Неділя – останній день Масниці. В багатьох регіонах України (на Київщині, Полтавщині, Слобожанщині, Поділлі тощо) його називали “Чорною неділею”. Віруючі поважного віку одягалися в чорне і носили тільки чорний одяг аж до Великодня.  

   А ще цю неділю називали “Пущенням”, “Масляним Пущенням”, “Постовими Заговинами”, бо всяк сущий запускався, заговлявся в цей день на Великий піст.

   На Заговинах “тільки молочна, сирна харч, м’яса борони Боже. Вареники з сиром, коржі з сиром, сметана  І обов’язково мали бути варені яйця.

   На Пущення одружені діти йдуть до батьків, куми до кумів, свати до сватів. Сходяться рідні, свояки, сусіди.

   Молодь влаштовує веселу з музиками окрему від дорослих складку. На цьому зібранні хлопці й дівчата справляють колодку, а також прощаються аж до осені з вечорницями і досвітками.

   Постові Заговини у людей поважного віку проходили тихо й чинно, в усіх інших – бурхливо.

   Останній день Масниці деколи називали “Прощенною неділею”: віруючі ходили цього дня випрошувати взаємне прощення за образи, завдані мимоволі чи навмисно . При зустрічі люди тричі низько кланялися одне одному й промовляли: “Прости мене!” У відповідь казали: “Бог простить” . Бувало, що й ходили на кладовище “прощатися” з померлими .

{youtube}https://www.youtube.com/watch?v=XiGb-Q3iB5w{/youtube}