НА ШИРОКИХ ПРОСТОРАХ І ДУМКАМ ВІЛЬНО.
"Серед українських письменниць вона не має собі рівної на ниві новели і повісті"/І.Франко/
161 рік тому, 27 листопада 1863 р. в містечку Гура-Гумора на півдні Буковини (нині м. Гура-Гуморулуй, Румунія) народилася Ольга Кобилянська.
В інтелігентній родині з незначними статками виховувалось семеро дітей, Ольга була четвертою.
За словами майбутньої письменниці, вона закінчила лише чотири класи народної школи, тобто мала основу «для дальшого розумового розвою». Ольга Юліанівна багато займалася самоосвітою. Захоплювалася творами з соціології, політології та філософськими трактатами. Шукала себе в музиці (грала на фортепіано, цитрі, дримбі), непогано малювала і грала в театрі. Хотіла навіть стати професійною акторкою, але віддала перевагу літературі. Була людиною з європейським мисленням, її хвилювало питання емансипації – вважала його віянням часу.
В 1896 р. була опублікована українською мовою повість під назвою «Царівна». Саме завдяки цій повісті з нею, як письменницею знайомиться Леся Українка, яка прочитала рукопис й відтоді пильно стежила за її творами. Між письменницями зав'язалось тісне листування та дружні стосунки і навесні 1901 р. Леся Українка гостювала у своєї подруги на Буковині.
Тема інтелігенції проходить через усю творчість Кобилянської – від її ранніх оповідань та повістей до роману «Апостол черні». Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем – друга провідна лінія її творчості («Жебрачка», «Земля» та ін.). Реалістичні й романтичні тенденції творчості Кобилянської своєрідно поєдналися в одному з найкращих творів – повісті «В неділю рано зілля копала». Повість перекладена багатьма мовами, була інсценізована, з успіхом йшла на сцені.
Творчість Кобилянської 1920 – 1930-х рр., коли Буковина перебувала у складі Румунії, проходила у складних умовах. Українська мова і культура була об'єктом переслідувань, проте й у таких умовах письменниця налагоджувала контакти з українською літературною молоддю журналу «Промінь», місячником «Нові шляхи», з видавництвом «Рух» (Харків), де протягом 1927 – 1929 рр. вийшли друком її твори в 9-ти томах. Чернівецькі україномовні часописи «Каменярі», «Рідний край», «Час», «Самостійна думка», «Хліборобська правда» 1920 – 1930-х рр. публікують на своїх шпальтах твори та статті О.Кобилянської, присвяти та програми святкування 35-річного (1922) та 40-річного (1927) ювілеїв літературної діяльності письменниці, повідомлення про її перебування на лікуванні за кордоном тощо.
З початком Великої Вітчизняної війни та подальшою окупацією території сучасної Чернівецької області румунська влада встановлює нагляд за О.Кобилянською, готуючи судову розправу над нею за її агітаційні листи в радянській пресі. Ольга Кобилянська померла 21 березня 1942 р. у віці 78 років та похована в родинному склепі у м.Чернівці.
Її похорони узгоджували з владою, яка все ж не дала дозвіл на публічне прощання та ходу головною вулицею. Однак, незважаючи на залякування, провести письменницю в останню путь не побоялося більше 300 осіб, не рахуючи родичів.
Життєве кредо письменниці було: «Кожний вечір закінчуйте книгою». Навіть коли Ольга була немічною і паралізованою, вона все одно дотримувалася цього правила.Книга завжди супроводжувала Ольгу Кобилянську.
Завершувати кожен день книгою – такою була її порада. Перед сном радила буквально півгодинки-годинку почитати… Не треба себе загромаджувати чимось важким, можна щось легеньке. Прочитати кілька сторінок перед сном.
Література про життя та творчість української письменниці Ольги Кобилянської є в бібліотеках нашої громади. Запрошуємо.
