День вишиванки з'явився з ініціативи студентки Чернівецького університету ім. Федьковича Лесі Воронюк у 2006 році. Вона запропонувала іншим учням прийти на заняття у вишиванках в один день. Спершу до акції приєдналося кілька десятків студентів. Потім у вишитому одязі почали приходити викладачі, а свято стало відомим у місті.У той час це було своєрідним викликом, бо вишиванка не мала популярності і не була звичним предметом гардеробу.
Тепер у це складно повірити – більшість з нас мають принаймні одну вишиту сорочку чи сукню, вишиті елементи повернулися в моду і з’являються у мас-маркеті та на світових подіумах.
Свято, яке виникло в Чернівцях, поширилося на увесь світ – тож Всесвітній день вишиванки тепер відзначають у понад 100 країнах світу. Державним святом воно досі не стало, однак щороку все більше і більше людей долучаються до відзначення.
Точний період появи українських вишиванок встановити не можна, але відомо, що зачатки цього ремесла існували за кілька тисячоліть до нашої ери. Археологи знаходили залишки стародавнього посуду з візерунками, схожими на вишиванку.
Мистецтво вишиванки стрімко розвивалося в Київській Русі. У ті часи вишиті сорочки були дуже дорогими і доступними лише для багатіїв. Існували спеціальні школи вишивальниць при школах і монастирях, які здебільшого працювали на замовлення знатних осіб.
З 17 століття мистецтво вишиванки почало поширюватися в народі. Вишивати вміла кожна українка. Дівчата вишивали рушники на своє майбутнє весілля і демонстрували родичам нареченого. Якщо наречена погано володіла голкою, то її могли вважати невмілою господинею.Поступово вишиванки стали доступнішими і все частіше використовувалися в побуті. З'явилися не тільки жіночі, а й чоловічі вишиті сорочки. З українських класиків вишиванки полюбляв Іван Франко, поєднуючи їх із піджаками та жупанами. Саме в такому одязі він зображений на купюрі 20 гривень.
День вишиванки 2024 року проходить за умов повномасштабної війни, що підвищує важливість свята. Ця дата поєднує українців, прославляє нашу культуру, виховує любов до національних символів та руйнує багато міфів російської пропаганди.
На жаль, враховуючи гіркі реалії воєнного часу, сьогодні не всі зможуть зібратися у своїх містах та продемонструвати вишиванку під мирним українським небом.Такою є наша болюча реальність, однак українці демонструють цілому світу незламність та сильний дух, продовжуючи жити, працювати і тримати кожен свій фронт.Сьгодні ворог нищить наші міста, щоб вони стали непридатними до життя, але українська культура, яка протягом століть створювалася предками, ніколи не зникне.
Цьогоріч працівники комунального закладу "Центр культури і мистецтва" Згурівської селищної ради до свята вирішили зробити невеликі подаруночки один одному:кожен отримав оберіг зі своїм закодованим ім'ям у візерунок!
Тож нехай мудрість і сила тисячолітньої традиції дає нам натхнення до праці та боротьби!
Витримки та сили волі кожному на шляху до ПЕРЕМОГИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
СЛАВА УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ!
Ви не можете залишати коментарі.